Як уже зазначалося, першу в Лозуватці церкву Покрови Божої Матері було відкрито в 1793 році на прохання сільської громади. Для цього коштом селян було закуплено у державному селі Пушкарівці готову дерев'яну церкву святителя Миколая Чудотворця «з належним їй усім церковним начинням». Це була традиційна для козацьких поселень того часу дерев'яна церква, під яку через Межову експедицію «відмежовано від дач при річці Інгулець, біля балки Завертаної, 120 десятин землі».
З моменту відкриття церква Покрови Божої Матері стала центром релігійно-духовного і культурного життя у даній місцевості. У щойно утвореному гриході нараховувалось на той час більше 450 прихожан. Це були не лише мешканці Лозуватки, а й сусідніх поміщицьких слобід майора Чичерова (Раєво-Олександрівка) та капітна Увалова (Мар'янівка).
Першим Лозуватським священикоми став диякон Гавриїл Пугачовський, за загальною згодою селян ще під час будівництва Покровської церкви запрошений на службу з державного поселення Комісарівки. За церковно-адміністративним підпорядкуванням освячений храм було віднесено до 3-го благочинницького округу Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії.
1820 року з благословення архієпископа Катеринославського, Херсонського і Таврійського Преосвященного Іова (племінника князя Григорія Потьомкіна) коштом громади в Лозуватці було збудовано кам'яну церкву замість дерев'яної, яка на той час вже не могла вмістити всю паству і взагалі була непридатною для здійснення богослужіння внаслідок її ветхого стану.
Крім загальних богослужінь, здійснення необхідних церковних обрядів церква активно проводила виховну, благодійницьку, культурно-просвітницьку та освітню роботу на селі. У храмі проходили богослужіння й відправлялися панахиди а честь визначних подій у церковному й Державному житті.
Зокрема з його стінах було офіційно оголошено царський Маніфест про скасування кріпосного права, служилися панахиди за загиблими героями Кримської (1854-1856), російсько-турецької (1877-1878), російсько-японської 1904-1905) та Першої світової війн (1914-1918).
В історичних аналах збереглися імена багатьох священиків Покровської геркви, що своєю подвиж гицькою діяльністю на духовній і культурно-просвітницькій ниві заслуж ли шану й повагу як серед місцевого населення, так і серед духовенства Катеринославської єпархії.
Це настоятель Покровської церкви священик Митрофан Хмельницький, який у листопаді 1874 року був обраний духовенством Катеринославської єпархії і затверджений по третьому округу Верхньодніпровського повіту окружним слідчим, та його помічник священик Андрій Воскобойников. Окрім суто церковних і громадських справ, якими досить активно займалися священики, чимало часу вони віддавала й справі освіти, викладаючи також у місцевій народній школі перший був законовчителем і викладачем церковного співу, другий законовчителем.
У цей період прихожани Лозуватської церкви, які вирізнялися своїм турботливим ставленням до сільського храму та церковних справ, брали особливо активну участь у житті парафії. У відповідь на їх прохання 7 червня 1875 року єпархіальним начальством було дозволено відкрити при Покровській церкві приходське Попечительство. Першим його головою став селянин Йосип Сергієнко. Окрім голови було затверджено на трирічний термін також сімох виборних членів приходського попечительства. У цей період церковним старостою був селянин Максим Суганяка, затверджений на цю посаду 26 червня 1875 року.
Активно працювала місцева церковна парафія і в наступні роки. За труди на користь церкви та ретельність до храму Божого 1883 року місцевим прихожанам, селянам Семену Нежигаю та Костянтину Герещенку, було оголошено архіпастирське благословення та подяка від єпископа Катеринославського та Таганрозького Його Преосвященства, Преосвященного Феодосія (Макаревського).
У цей період помічниками настоятеля Покровського храму були священики Дмитрій Іванов, Михал Василенко. 1 листопада 1883 року до перковного причту був зарахований псаломщиком Олексій Домаревський.
Відчутні зміни, які відбулися наприкінці ХІХ - початку ХХ століття в економічному, культурно-господарськогому та соціальному житті краю у зв'язку 3 розгортанням промислового видобутку залізної руди в Криворізькому басейні та стрімким розвитком капіталістичних відносин, не могли не накласти суттєвого відбитку й на місцеве церковне життя.
Економічне піднесення регіону та зростання кількості населення призвели зокрема й до збільшення чисельності церковних громад. Суттєво збільшилась і паства Покровського храму.
Приміром, у 1908 році в його приході нараховувалось майже 8 тис. прихожан (4023 чоловіків і 3909 жінок). Щоби оточити всю паству на лежною увагою та турботою, священноначаллям Катеринославської єпархії, яку на той час очолював Єпископ Катеринославський і Таганрозький Преосвященний Симеон (Покровський), було збільшено штат церковного причту Лозуватської церкви до трьох священиків та трьох псаломщиків.
На рубежі століть настоятелем Покровського храму став 42-річний священик
Олександр Хрисанович Данилов, який закінчив Катеринославську Духовну Семінарію, возведений у сан священика 1889 року, до Лозуватки направлений 1897 року, був одружений, мав одного сина та трьох дочок. Проявив себе як невтомний організатор церковної освіти на селі та в повіті, завідував школами, якими опікувалася його парафія, і був у них законовчителем. 1908 року став членом повітової училищної ради. Нагороджений набедреником.
Ставши настоятелем Лозуватської церкви Покрови Божої Матері, священик Олександр Данилов протягом кількох років зміг відшукати на місці необхідні кошти й заснувати в приході, в якому на той час працювала, та й то з великими складнощами, лише одна школа грамоти, і ще три церковні школи з власними приміщеннями!
Повідомляючи про подвижницьку діяльність настоятеля Свято-Покровської церкви на просвітницькій ниві, у звіті за 1904 рік єпархіальний спостерігач зазначав, що священик Олександр Данилов «особенно потрудился на пользу церковних школ в своем приходе». [Отчет Екатеринославского епархиального наблюдателя церковных школ за 1903 1904 учебный год. Екатеринослав, 1905. С. 3, 7].
Другим священиком був на той час ієрей Іоанн Іоаннович Домовський, який закінчив духовну семінарію у Катеринославі, священний сан отримав 1905 року і годі ж призначений до Лозуватки, був одружений, але дітей ще не мав. Третім священиком був ієрей Михаїл Олексійович Аркатовський, який закінчив курс Симбірської Духовної Семінарії, у сан священика возведений 1888 року, у Лозуватці почав служити з 1902 року, викладав Закон Божий у місцевій школі, нагороджений набедреником, був одружений, мав чотирьох синів та двох доньок. [16].
3 церковного причту того часу відоме також прізвище другого псаломщика Романа Павловича Левина, який закінчив Катеринославське Духовне Училище, с гав псаломщиком у 1892 році, у Лозуватській церкві почав служити з 1900 року, був одружений, мав трьох синів і двох доньок. Третім псаломщиком служив Йосип Васильович Ткаченко, який здав іспити на псаломщика, яким став у 1905 році, призначений у Лозуватку 1907 року, був одружений, мав трьох синів і двох доньок.
На початку ХХ століття три Покровському храмі продовжувало діяти приходське попечительство. Зокрема, члени приходу забезпечували усім необхідним причт своєї церкви, адже держава виділяла гроші лише на утримання одного священика та двох псаломщиків у розмірі 166 рублів 98 копійок. Крім того, церквою для них утримувалися житлові будинки. Ясна річ, що за наявних умов снування парафія Покровської церкви мусила займатися певною господарчою діяльністю, яка приносила храму додатково 100 крб. доходу.
З огляду на бурхливий промисловий розвиток регіону, а також на суспільно-голітичні та соціально-економічні зміни, які відбувалися по всій імперії, зростала нагальна потреба у грамотних та освічених людях, майбутніх кваліфікованих працівниках у різних галузях господарства.
Завдання з проведення освітницької роботи за даних умов досить активно вирішувала й православна церква. Станом на 1908 рік у Лозуватці працювало чотири церковні навчальні заклади початкової освіти три школи грамотності та ерковно-приходська школа якими завідував настоятель Свято-Покровської церкви священик Олександр Данилов.
Школи мали власні приміщення, парафія забезпечувала вчителів помешканням. Окрім священика Олександра Данилова заняття в школах проводили вчителі Федір Павловський (пройшов курс навчання у духовном училищі), Петро Линевський (пройшов курс навчання у двокласному міністерському училищі) та псаломщик Роман Левин. Викладачі Федір Павловський та Петро Линевський отримували за викладацьку роботу оклад по 150 рублів. Сам же завідувач шкіл отець Олександр Данилов на посаді законовчителя окладу не мав, оскільки знаходився на грошовому утриманні в якості настоятеля храму. Не мав річного учительського окладу й псаломщик Роман Левин, який викладав Закон божий і навчав дітей граматиці.
Деякі школи грамоти, які працювали при Покровській церкві, періодично закривалися. Приміром, це відбулося в 1901 році через збідніння місцевого населення внаслідок трирічного неврожаю. Однак у подальші роки кількість початкових навчальних закладів при лозуватській церкві знову зростала.
У зв'язку з економічним піднесенням регіону, викликаним бурхливим промисловим розвитком Кривбасу, на рубежі ХХ століття будувалося чимало нових церков як у промисловому Кривому Розі, так і в навколишніх селах. 1897 року почалося богослужіння й у щойно збудованому Лозуватському храмі Божого Святителя Миколи Чудотворця. Пізніше в селі почав діяти ще один храм. Станом на 1915 рік серед священиків лозуватських храмів згадуються Полікарп Пепсекул, Прокопій Смик і Володимир Постриганєв. Один із цих священнослужителів був, очевидно, настоятелем Свято-Покровського храму в цей період
Читайте також: Фанатичність чи відданість справі? Архівна характеристика на священника Миколаївського храму в селі Лозуватка
Додавайте Лозуватка Live
в список читання в додатку Google.Новини!